Усі ми час від часу стаємо свідками дивовижних подій. Тоді щось тепле і добре поселяється в душі. Напевне це віра в диво і в те, що поряд з людьми, які творять такі дива, у нас самих все буде добре. Сьогодні для Вас – гарна передріздвяна історія про людину, яка вирішила подарувати добро. Дивовижна і тепла історія.
Неймовірний чоловік. Власника компанії Плеяда Павла Гурбу я знаю вже не перший рік. Та що там казати – не перший десяток років. Це ж логічно, що шляхи поліграфістів та журналістів час від часу перетинаються, от як наші з Павлом. Поки я робила кар’єру у журналістиці, Павло, як мурашка, цеглинка за цеглинкою розбудовував своє дітище – відому далеко за межі нашого регіону поліграфічну фірму Плеяда.
В докороновірусні часи це була не просто фірма – у її структурі числился декілька відділів, філіали, магазини та інші об’єкти, що дотичні до виробництва реклами та поліграфічної продукції. А ще – сотні різновидів поліграфічних та рекламних послуг, потужні майстерні з професійним устаткуванням. Сьогодні довелося збавити оберти, але розмова не про те. Усі ці роки, відколи я знаю Павла, він горів новими ідеями, планами, проектами… Іноді він реалізовував такі сміливі речі, в які я відверто не вірила. А він – брав і робив. Ти – неймовірний – сміялася я з його чергової знахідки чи ідеї. А він – вірив у себе і в те, що робить. Навіть коли не було підтримки, коли щось не вдавалося – вірив.
Свій до свого по своє. Кажуть для Павла Гурби, найважливішими з багатьох людських чеснот є людська вдячність і чесність. Напевне це через якесь його особисте загострене відчуття справедливості. Іноді воно шкодить, але в бізнесі його цінують, як рідкісну рису.
– Це ж зрозуміло, коли до мене йдуть замовляти поліграфічні послуги власники крамниць чи ресторанів, дрібні підприємці, я повинен скористатися їхніми послугами, чи купити у них товар. Так правильно і так має бути, – упевнений Павло.
Коли я почула це твердження вперше – здивувалася. У сучасному світі де ніхто нічого і нікому не винен, така опція виглядала дещо дивно. І лише згодом я зрозуміла, що це – працює! На зразок карми: ти повинен дати, щоб Всесвіт повернув тобі сторицею. А якщо ти отримуєш – значить маєш віддати комусь, хто потребує більше. Що це? Містика, віра, принцип, виховання? Можна розуміти і сприймати по різному, але мені і багатьом, хто знає Павла та його Плеяду це твердження подобається.
Ідея створення ремонту. Звідки взялася ідея відремонтувати палату в інфекційному відділенні, Павлові і самому важко пригадати. Просто був час, коли його донька захворіла. Звичайна інфекція через недогляд чи байдужість сімейного лікаря, викликала в дитини певні ускладнення. Тоді Павлові порадили звернутися у згадане відділення, до завідувачки Зоряни Ворончак. Малечу вчасно врятували, а лікар стала тією людиною, якій Павло довірив здоров’я цілої родини.
Згодом, йому стало цікаво, в яких умовах працює відділення і чому умови лікування дітей з непростими ускладненнями, а подекуди з важкими хворобами такі неприйнятні? Як таке можливо, адже Дрогобиччина (відділення обслуговує юних мешканців цілого району) – багатий на підприємців та доволі успішний край? Як таке можливо, адже за сотню кілометрів – Європа, де ми звикли бачити гарні клініки, пристойні умови для лікування? Чому наші діти мають лікуватися в таких незручних палатах?
Рішення було прийняте миттєво. Декілька телефонних дзвінків, деякий час на погодження та перемовини з керівництвом, і Павло вже мчав на оглядини палати №20, тієї, яку надумав ремонтувати. Звісно таку ідеї підтримали та зрозуміли не усі, але ніхто не перечив.
Легендарне відділення. Відділення дійсно легендарне і в мене з ним є своя історія, тому мене тут пам’ятають. У коридорі аж ностальгія з’явилася: усе знайомо, тепло, затишно, скільки я тут пережила! Та нехай Бог милує повертатися!
Через постійний брак коштів на його ремонт, інфекційне відділення КНП “Дрогобицька міська дитяча лікарня” вже років 15 як мінімум, як то кажуть, “сидить на валізах”. його планують перемістити на базу міської дитячої лікарні, що на Павлова. Однак усі ці роки “очікувань” на переїзд відділення інтенсивно змінюється: у більшості палат зроблені косметичні ремонти, оновлено підлогу коридорів, змінено вікна. Раніше відбувся ремонт даху, тож тепер вже давно не цвітуть грибком стіни та кути палат. Більшість робіт зроблено самотужки або за підтримки міського керівництва, дещо допомагали благодійники, але це – капля у морі, якщо зважити на загальний стан будівлі зовні та всередині. Про належне обладнання, яке має бути у такому відділенні та інфраструктуру, взагалі не йдеться, тут – повний пробіл.
Зі слів завідувачки, Зоряни Ворончак, нині відділення працює в ургентному режимі, надаючи стаціонарну допомогу дітям міста Дрогобича та цілого району, що мають інфекційну патологію. Звісно питаю, чи здійснюють лікування ковіду-19, адже це профільне захворювання і отримую негативну відповідь: малеча з ковідом лікується виключно у Львові. Там нині існує профільне відділення при обласній лікарні, однак і там немає аншлагу, адже дітей вірус або вражає менше, або вони переносять його легше. Але якби так що, саме це відділення дрогобицької дитячої лікарні мало б стати закладом, що приймає другу хвилю, коли переповнюються основні медичні заклади. Тож і тут, нехай Бог милує!
Створення сонячної кімнати. Сьогодні, коли входиш до відремонтованої палати відділення – стає сонячно і тепло, а ще тиждень тому тут тріщало, стукало та гуркотіло, бо тривав ремонт. У процесі треба було підібрати міцний ламінат, стійкий до постійного миття дезрозчинами та механічних пошкоджень, обрати меблі, які мають прослужити з десяток років, а ще – колір стін, малюнки, які б однаково пасували хлопцям та дівчаткам, постіль, з міцного матеріалу тощо.
– Це був приємний клопіт, адже хіба той, хто робив добру справу зрозуміє, як такі речі втішають, надихають. У процесі ремонту до мене підходив персонал, батьки, що тут лежать з дітками, їх очі світилися захопленням та вдячністю. Неймовірне відчуття! – ділиться емоціями Павло Гурба.
А ще додає, що вдячний за підтримку цього благодійного проекту своїм друзям-підприємцям та партнерам: власниці магазину-салону меблів «Люкс» Ірині Палій, керівнику магазину-салону вікон та дверей «Доміно» Ігорю Костіву, керівнику мережі “Модна підлога” Андрію Лученко, власнику швейної фабрики Роману Низькому. Окремо висловлює подяку дружньому колективу Плеяди, дружині, рідним за розуміння і посильну участь у проекті. Ну і звісно, хочеться подякувати за підтримку і натхнення та поради медичному персоналу інфекційного відділення та його очільниці Зоряні Григорівні.
Чому нам потрібно більше таких кімнат. Пам’ятаєте, як в часи революції практично нізвідки з’являється чимало людей, які за власний кошт чи жертвуючи власним часом опікувалися людьми, що виступають проти системи. Українці не раз демонстрували, що вони здатні на неймовірні вчинки. Просто з часом їх стає менше. Ні не щедрих українців, а вчинків. Вони нівелюються нашими політичними провалами, або ж ситуаціями, коли тими вчинками користають відверті аферисти.
Але нам усе одно потрібні дива, приємні новини і люди, які вміють робити добро поруч. Щоб ми ставали кращими, щоб відчувати себе комфортно. Тож беріть приклад, долучайтеся, даруйте добро. Нам кожному потрібна така сонячна кімната.
З прийдешніми святами!
Галина Носова
Warning: file_get_contents(https://plusone.google.com/_/+1/fastbutton?url=http%3A%2F%2Ftruskavetsinfo.info%2F%3Fp%3D6299): failed to open stream: HTTP request failed! HTTP/1.0 404 Not Found in /home/truska14/truskavetsinfo.info/www/wp-content/themes/goodnews5/framework/functions/posts_share.php on line 151
