Мов диригент оркестром, ендокринна система керує всіма органами й системами організму, щоб він працював злагоджено та гармонійно. Роль регуляторів при цьому виконують гормони – білкові речовини, що виділяються ендокринними залозами і доставляються органам-адресатам через кров і лімфу. Це наша особиста хімічна лабораторія, яка відповідає за наш внутрішній баланс, і дуже важливо, щоб із нею все було гаразд.
До складу ендокринної системи входять такі залози внутрішньої секреції, як гіпофіз, щитоподібна залоза і прищитоподібні залози, наднирники, яєчники і яєчка, підшлункова залоза.
Гіпофіз – основний ендокринний орган, розташований у головному мозку. Його передня частка виробляє гормони, що стимулюють роботу всіх ендокринних залоз, від яких залежить зростання, розмноження, обмінні процеси в організмі; задня – речовини, що регулюють обмін рідини і скорочення м’язів.
Щитоподібна залоза – орган в області шиї, який керує роботою всіх органів, розташованих нижче. Гормони, які вона виробляє, забезпечують зростання, розумовий і фізичний розвиток організму, регулюють швидкість протікання обмінних процесів. Порушення в її роботі завдають шкоди всьому організму.
Прищитоподібні залози – органи, які за рахунок вироблення паратиреоїдного гормону регулюють в організмі обмін кальцію і фосфору.
Наднирники – парні залози, які продукують адреналін і норадреналін, які впливають на стан кровоносних судин і частоту серцевих скорочень, а також кортикостероїди, задіяні в метаболізмі вуглеводів і електролітів.
Яєчка та яєчники – статеві органи, які виробляють гормони (чоловічий тестостерон, жіночі естроген і прогестерон), що регулюють статеві функції.
Підшлункова залоза бере участь у внутрішній і зовнішній секреції – за допомогою гормонів інсуліну і глюкагону регулює процес травлення, обмін вуглеводів, жирів, білків.
В цілому ендокринна система відповідає за:
- злагоджену роботу практично всіх органів і систем організму;
- регуляцію артеріального тиску;
- розмір жирової тканини;
- зростання і розвиток організму;
- здатність продовження роду;
- сексуальну активність;
- енергійність чи сонливість;
- мозкову активність;
- емоції та почуття.
Гармонія гормонів
Під контролем гормонів тривають усі етапи розвитку організму з моменту його зародження до глибокої старості, а також основні процеси життєдіяльності. Концентрація більшості гормонів в крові не є постійною. Так, рівень гормону росту має виражені добові коливання, статеві гормони – періодику, пов’язану з місячним циклом у жінки, процесами вагітності й лактації, зрештою – віком. Часом в організмі виробляється недостатня кількість гормонів або ж їх надлишок, що передусім пов’язано зі станом залоз, які керують їхньою гіперфункцією (підвищеною активністю) чи гіпофункцією (зниженою). Симптоми проявів ендокринних захворювань складні й численні, тому вчені виділили основні ознаки, що вказують на порушення діяльності залоз і необхідність звернення до ендокринолога.
Якщо Ви помітили сонливість, млявість, лабільність настрою, посилене серцебиття, сухість шкіри, необхідно звернутися до ендокринолога. Також зверніть увагу на такі симптоми:
- Надмірна жирність шкіри й волосся, шкірні висипи.
- Підвищена пітливість, сухість у роті, спрага, часте сечовипускання.
- Знесилення, швидка стомлюваність, слабкість.
- Підвищена нервова збудженість, порушення сну, коливання артеріального тиску.
- Набряки обличчя та повік.
- У жінок: порушення менструального циклу, безпліддя, переривання вагітності.
- У чоловіків: безпліддя, зниження лібідо, зменшення яєчок, оволосіння тіла.
Ендокринні хвороби:
Гіпотиреоз – патологія, пов’язана зі зниженням вироблення гормонів щитоподібною залозою, що призводить до уповільнення обмінних процесів і порушень з боку серцево-судинної системи.
Тиреоїдит – запалення щитоподібної залози. Буває трьох видів: аутоімунний, підгострий, гнійний. Перший є особливо небезпечним, оскільки призводить до руйнування тканини залози власним імунітетом.
Зоб дифузний токсичний (тиреотоксикоз) – захворювання, спричинене гіперфункцією щитоподібної залози, що спричиняє зниження ваги і порушення з боку серцево-судинної системи та печінки.
Зоб ендемічний – хвороба жителів певних регіонів, пов’язана з нестачею йоду в ґрунті і воді. Характеризується збільшенням щитоподібної залози за відсутності порушення її функцій.
Діабет цукровий – захворювання, обумовлене абсолютною чи відносною недостатністю інсуліну в організмі, характеризується порушенням обміну вуглеводів і призводить до системних порушень в роботі інших органів.
Надниркова недостатність – синдром, обумовлений первинним руйнуванням кори надниркових залоз або вторинними її змінами внаслідок зниження рівня деяких видів гормонів. Проявляється у вигляді таких симптомів, як слабкість, зниження маси тіла, розлади травлення.
Здоров’я щитоподібної залози залежить від важливого мікроелемента – йоду. Уникнути його дефіциту допоможе йодована сіль, морська капуста, морепродукти, шпинат, ківі, хурма.
Якісна профілактика
Для нормалізації рівня гормонів у сучасній медицині використовуються лікарські препарати та інші дієві методи, однак найкращим способом зберегти здоров’я, безумовно, є ефективна і своєчасна профілактика. Що вона передбачає?
Правильне харчування. Зменшення споживання страв, які підвищують рівень холестерину в крові, вживання достатньої кількості йоду.
Активне життя. Щоб організм отримав мінімальне навантаження протягом дня, потрібно принаймні 30 хвилин проводити в русі.
Відмова від шкідливих звичок. Ризик розвитку цукрового діабету в людей, які курять, вище, ніж у інших.
Зменшення кількості ситуацій, що є травматичними для психіки. У стресовому стані спостерігається пригнічення вироблення інсуліну та збільшення вивільнення цукру, що може призвести до розвитку цукрового діабету.
Дотримання режиму дня. Вироблення гормонів триває циклічно протягом доби, тому порушення режиму дня призводить до збоїв у цьому процесі.
Отже, найкращим способом зберегти здоров’я буде своєчасна профілактика захворювань ендокринної системи. Обираючи здоровий спосіб життя, правильно харчуючись, можна зменшити ризик поширених хвороб ендокринної системи. Звернення до ендокринолога при появі найменших ознак недуги є обов’язковим.
Стаття надрукована в журналі «Будь здорова», № 19, осінь 2016
