Все почалося з телефонного дзвінка з Управління соціального захисту Ленінської РДА в м. Севастополі. Куратор інвалідів-чорнобильців Олена Гордєєва запропонувала так звану «гарячу» путівку в Трускавецький санаторій «Янтар» і пояснила:
– Несподівано відмовився замовник путівки. Захворів. У Вас перша категорія. Пропоную… Санаторій, за чутками, першокласний. Щоправда термін для оформлення курортної карти незначний. Але постарайтеся. Сподіваюся, встигнете, дуже раджу… Тим більше, що Ви не бували там …
Без роздумів погодився. Одночасно поцікавився: «Чи можна« прикупити» там путівку для дружини. Трускавець – її профіль. Там знаменита мінеральна вода. Лікарі радять підлікувати нирки. Вона операцію перенесла…».
– Зателефонуйте до Києва, запитайте у тих, хто скеровує. Вони пов’язані з Трускавецьким курортом. Підкажуть і порадять, – роз’яснила Олена Леонідівна. І тут же повідомила номер телефону київської адміністрації з питань лікування чорнобильців.
Кияни відповіли позитивно: «Путівку за свій рахунок придбати можна. Слід заздалегідь узгодити цю можливість із головним лікарем санаторію «Янтар».
Приємна зустрічу курортному місті
Чистенький, затишний Трускавець пахнув свіжістю чарівної прикарпатської природи. Листяні дуб, ясен, граб та берези ще горіли оранжево-жовтим кольором. А сосни і ялинки, що вишикувалися рядами вздовж доріг, манили, приваблюючи до себе приїжджих курортників здоровим хвойним озоном.
Всюдисущі таксисти (такі ж, як у Криму) – до ваших послуг: «Куди, в якій санаторій? Дозвольте, допоможу…». І, підхоплюючи наші валізи, веде нас до новенького «Мерседесу» з шашечками. Саджає на сидіння, представляється візитною карткою, озвучуючи: «Петро Тучапський, колишній ленінградець. Був викладачем ВНЗ.
Захворів, приїхав на лікування. І багато років тому кинув тут свій житейський якір. Живу серед чудових людей. Добре вивчив усі тутешні стежки і пам’ятки. На власному авто проводжу екскурсії з охочими вивчати місцеву округу. Можу прилаштувати «дикунів» на відпочинок до надійних господарів».
Протягом 15-ти хвилин їзди до санаторію «Янтар» колишній ленінградець Петро Тучапський ввів нас з дружиною в курс всіх особливостей тутешнього відпочинку. А на останок гордо кинув фразу:
– Упевнений, вам сподобається. Директор тут – вона ж і головний лікар – Оксана Михайлівна Іваницька потурбується про вас. Мені відомо, що вона відмінний терапевт і хороший адміністратор …
Господиня«бурштинового» затишку
Мені, військовому журналістові, «розвідка боєм» майбутнього відпочинку не знадобилася. Прийом та поселення відбулися на вищому рівні. Головний лікар Оксана Іваницька виявилася (я вже зрозумів зі слів таксиста Петра) людиною вельми привабливою, з доброю відкритою душею. Протягом десяти хвилин вона охарактеризувала всю досить складну організацію відпочинку та лікування. Її слова «наш санаторій-тисячник» були сприйняті мною, як полкова армійська одиниця, якою командує умілий і дбайливий командир – справжній полковник з академічними знаннями цієї дуже відповідальної служби.
За плечима Оксани Михайлівни великий досвід лікувальної та адміністративної роботи в системі курортного відомства. Після закінчення в 1982 році Івано-Франківського медінституту вона безперервно працює в об’єднанні «Трускавецькурорт». Під час практичної лікувальної роботи отримала високі знання в області терапії. І в той же час вона відмінний психолог і наставник. Адже, щоб керувати таким складним механізмом з щоденно відпочиваючим тут контингентом у 1000 чоловік, потрібно мати особливий дар та практичні навики для задоволення потреб різнопланового профілю. Вміти управляти величезним лікувальним і господарським об’єктом не кожному під силу.
Тут все зібрано воєдино: житловий фонд, територія, вода, їжа, лікування, відпочинок, чистота, тепло. І це ще не все. Навколо тебе люди – так би мовити колеги по цеху лікування і відпочинку, і люди, що приїхали з усього світу, щоб позбутися хворіб.
Безумовно, Оксана Іваницька – лікар від Бога. За це її люблять і поважають. Турбота про персонал оздоровниці – теж на виду. Всіх треба підтримати, дізнатися, в кого які проблеми. Під час спілкування з Оксаною Михайлівною я помітив не одну хорошу рису її характеру. Головна – любов до справи, до людей і висока відповідальність за покладені обов’язки .
А як вона відгукується про своїх заступників? Головним її помічником по господарській службі є Роман Шпанер. Заступник з обслуговування – Микола Калінчук та менеджер з обслуговування Роман Грицик. У їх підпорядкуванні всі молодші медсестри-санітарки, прибиральники, вантажники, вихователь, культпрацівники, бібліотекарі та інші.
«Комбінат здоров’я» починається з приймального відділення – реєстратури. Тут є надійні та відповідальні люди, що працюють за реєстраційної стійкою багато років. Надійні адміністратори: Павліна Канюк і Тетяна Гаврилів, Марія Лаганяк і Леся Гуцило. Головний лікар відгукується про них так: «За ними я, мов за кам’яною стіною. Робота у них неспокійна, навіть нервова, що вимагає величезного терпіння і уваги, безпомилковості під час оформлення документів. Вони справляються з усім успішно. Працюють під керівництвом старшого адміністратора Ірини Керч…».
Високу оцінку дала Оксана Михайлівна тим, хто працює під її пильним наглядом в когорті медперсоналу. – У нас прекрасні профільні фахівці. Заступник головного лікаря-директора з медичної роботи кандидат меднаук Тарас Лучишин, досвідчений (універсальний) – завідувач урологічного відділення Ярослав Семанюк. Під стать їм молода, грамотна, шанована нами завідуюча терапевтичним відділенням Вікторія Антоник.
Високий рівень знань має терапевт Орися Івахно. Особливою повагою серед медпрацівників і відпочиваючих користується головна медсестра Оксана Панів…
Під час приємних розмов із директором санаторію «Янтар» Оксаною Іваницької я поцікавився ще одним напрямком її господарської діяльності. Питання харчування відпочиваючих – це вельми важливий напрямок?
– Харчуванням у нас займається Руслана Чичерська. Дуже відповідальний працівник. Нагодувати смачною і калорійною їжею щодня тисячі людей – справа нелегка. В її підпорядкуванні цілий «комбінат харчування» і найсмачніший (на вибір) «шведський стіл», який надається за умови доплати. Там вимогливий «клієнт» знайде всілякі страви: супи, борщі, розсольники, бульйони – на перше. Другі і треті страви з особливими соусами і підливками вимагають дуже високої кваліфікації їх приготування …
– Про тих, хто трудиться на нашій санаторній кухні, вам краще розповість сама завідувачка харчоблоком Руслана Чичерська. По-військовому – це наш начальник тилу, – на жартівливій ноті закінчила розповідь про свою санаторну дружину головний лікар.
Санаторний «комбінат» харчування
Завідуюча санаторної їдальні Руслана Чичерська виявилася обережною співрозмовницею. Спочатку трималася строго. Вона мала на це право. «Прискіпливий» журналіст може «придертися» і до дрібниць. Адже я тут не перший. А шукачів крамоли скрізь і завжди вистачає. Кожному не догодиш. За «шведським столом» потрібен особливий нагляд. Але ми з дружиною сиділи за столом «на замовлення» з сусідами-чорнобильцями. У п’яти величезних (на 1000 чоловік!) залах потік людей, які мають право на смачний сніданок, обід і вечерю може легко привести до розгубленості навіть досвідченого, але зі слабкими нервами шефа їдальні.
Руслана Чичерська – не з таких. Ціну собі знає і строго стежить за порядком. А порядок у неї – ідеальний. «Чистота – запорука здоров’я». Чичерська вимагає дотримуватися її кожну офіціантку. Вона сама особисто підбирає «чистуль» – дівчат, які вміють тримати себе в рамках пристойності з людьми різного віку і статі. «Догоджати кожному. Це твій святий обов’язок!» – такий девіз керівництва закріпився за Чичерською з дня її вступу на посаду.
Після кількох «побачень» з Русланою Олександрівною я багато чого дізнався з її щоденних турбот. Це не тільки відбір якісних продуктів, а й вибір їх оперативного постачальника, оптимальних цін на молоко, м’ясо, овочі та фрукти.
Вона відшукала самого «смачного кефірного диктатора». Не випадково, наші сусіди за столом і ми з дружиною, Лілією Григорівною, без лестощів похвалили завідуючу за диво приємний смак цього молочного виробу. Вона ж, лише жартівливо відповіла: довго вибирала і знайшла. Пийте на здоров’я».
Не шкодуючи гарних слів на адресу усіх своїх працівників, вона назвала кращих: це досвідчений кухар Любов Лех, офіціантки Ольга Галелюк, Галина Фірко і багато інших, які встигають нагодувати (подати страви на стіл в точно відведений час) і напоїти, привітно посміхаючись, сотням раніше незнайомим їм людям – відпочивальникам. Великий відсоток з яких – люди у віці: ветерани війни та праці, особи, постраждалі від аварії на Чорнобильській АС, інваліди дитинства та інші категорії.
Ми з дружиною і сусідами по столу були зачаровані роботою офіціантки Ольги Галелюк. Вона в постійному русі, з привітним обличчям і посмішкою залишила у нас найкращі і сердечні почуття, відчуття рідної та близької людини.
І ось, прийшов час прощатися з гостинним «комбінатом здоров’я», його керівниками всіх напрямків відпочинку та лікування. Їх доброта, усмішки і турбота про наше одужання будуть довго згадуватися і не раз викличуть приємну посмішку.
Як прекрасно усвідомлювати, що в далекому західному куточку України живуть чудові люди – трускавчани – друзі багатьох народів світу.
Серед них великі маги здоров’я – санаторні лікарі, медсестри, санітарки та інші працівники – фахівці курортного царства.
Микола Шестаков, заслужений журналіст України,полковник у відставці, член Спілки журналістів Росії, лауреат літературного конкурсу ім. Л.Н. Толстого м. Севастополь
